Песиміст завжди знає, що найгірше ще попереду...

чоловік і жінка ніколи не можуть бути щирими друзями. бо це чоловік і жінка. якщо якісь дурні дівчата вважають, шо хлопець просто так ходить з ними і він їхній типу "друг", то хай задумаються про те, чи не каже він іншим своїм друзям про те, шо вона "ах-ах-ах єго нє замєчаїт..." або просто плекає надію на те, що помітить. буває таке і з дівчачого боку - не сперечатимуся. тут вже дивіться самі - хто виявляє більшу активність, той і зацікавленіший в стосунках.
отож, якщо ваш друг / ваша подруга це не людина, з якою ви були в шлюбі чи раніше зустрічалися, якщо вона звичної орієнтації, то будьте певні)))
а ще є ті, які, вибачте на слові, бачаться щодня, сплять в одному ліжку і ще займаються дечим. але триндять про те, шо вони "друзі". от не вірте в це. хтось у таких "друзях" полюбе лишається ображеним. інша ж сторона, яку усьо устраіваєт, або боїться відповідальності (гі, ета ж такоє страшноє слово "атнашенія"...), можливо, ще того, що їй серце розіб*ють (таким тра дивитися фільм "Сам вдома - 2" і слухати монолог Макалея Калкіна перед жінкою "бєз опрідільонного мєста житільства", якшо воно, канєшно, їм поможе, бо це ще та клініка), або ж просто шукає інший більш підходящий варіант. тож не плекайте надії - щойно знайдуть хорошу альтернативу, як вам скажуть "гудбай, Амєріка, ми ж тока друззя".
оце вам такі уроки.
а, я мала розказати про многа-многа імьон, які запам*ятали? і ви повірили?)) я ж женщіна)))

про що хотіла вчора ще сказати) 
по-перше, мене хріново постригли. хоча я намалювала навіть малюнок того, що хотіла мати. і малюю я ДУЖЕ НАВІТЬ НОРМАЛЬНО. але перукар сказала "я всьо поняла" і зробила так, як схотіла. в результаті маємо те, що маємо...

по-друге, набирала вчора (ну ди, виходить, що вчора) всю ніч рейтинг успішності учнів. нє, у мене там не такі садюги - я мала це зробити ще на канікулах. канєшно ж, тоді не зробила)) хоча і з поважної, на мою думку, причини - вчителька зламала ногу і свій предмет не виставила. але у начальства так перекосилися морди ліца, що я вирішила плюнути і зробити всьо без одного предмету. і пофіг, шо з таким успіхом можна взагалі без усіх предметів рейтингувати, бо об*єктивністю такого рейтингу можна буде тепер підтертися. отож лягла о 5.45, прокинулася о 7.30, знову відключилася, мало не проспала роботу, відпахала 8 годин і сиділа ввечері з головою, яка більш мені нагадувала баняк...вирішила послухати, шо ж мені Волошин  за посилання кинув на свій сайт... то виявилися "типу пісні" їхнього "типу гурту". МЛЯ. я, канєш, такої КАКО-ВОНІ (вибачте, але це навіть какофонією не назвеш, бо там є частинка "-фонія") давно не чула... 
плюс, як виявилося, в блозі на літфорумі він знову взявся за своє і вирішив прорекламувати усі свої сайти, назвавши там само цю "вонію" гарною музикою)))
хоча чим би дитя не тішилось - аби руки були на одіялі))

а в наступному дописі я розкажу... про заніматільную майже кіношную історію))

хотіла спершу пожалітися... але це зроблю у наступному дописі)))))
от пам*ятаєте, як я надсилала 31 серпня (це був останній день прийому на конкурс) свою радіоп*єсу, яку написала за 2 дні? не вивірила, наліпила помилок... оскільки обіцяли оголосити результати в жовтні, то вже думала, що пролетіла, як звінящая фанера над Парижем, але тішилася надією, що наступного разу вивірю і надішлю вчасно (звісно, що з моєю безалаберністю, на це надії марні).
так от... сьогодні мені таки зателефонували... і запросили на вручення якогось там призу. ги-ги.

 вчора мені кинули пісню Сандри Брайтман. і як величезна сніжка...
Сандра Брайтман - Ендрю Ллойд Вебер - рок-опери - техно-опера "2032: Легенда про невтілене майбутнє" - Черненко, Глушков (а я ж живу на сусідній з вул. Глушкова і вчилася у школі, де кабінет є, присвячений йому)... і ось ця фраза...
з його книги «Основы безбумажной информатики» (1981—1982):
"Безбумажная информатика развивается исключительно быстрыми темпами <…> Наиболее рьяные апологеты телематики предсказывают, что уже недалёк тот день, когда исчезнут обычные книги, газеты и журналы. Взамен каждый человек будет носить с собой «электронный» блокнот, представляющий собой комбинацию плоского дисплея с миниатюрным радиопередатчиком. Набирая на клавиатуре этого «блокнота» нужный код, можно (находясь в любом месте на нашей планете), вызвать из гигантских компьютерных баз данных, связанных в сети, любые тексты, изображения (в том числе и динамические), которые и заменят не только современные книги, журналы и газеты, но и современные телевизоры."

моторошно, блін...

ура! я живе!!!
і не забуду цього Нового року. 

які приколи під Нр - смєх і грєх.
зарплату не дають. точніше, вчора увечері нарахували, але тепер неможливо її забрати з банкомату (бггг).
мій колишній, який півтора тижні тому так набивався до мене на Дн і мало чи не признавався у любві до гробу, вже зо три дні по-чорному клеїться до моєї подруги.
та й у мене самої трохи схожа ситуація (слава богу, що хоч не колишній подруги і не колишня друга...).
п*яний сусід вчора застукав мене, коли я проводжала друга, перегнувся вдвоє і став заглядати мені під довгу кофту (мабуть, думав, шо я гола там зовсім), а тоді і каже:"ану підніми")))) бггг.

цікаво, як хто зустрічатиме Нр цього разу... вагітна подруга хотіла, щоби ми (себто, дівки) приїхали святкувати до неї. але оскільки виявилося, що ніяких перспектив у тому, щоб знайти собі мальчіка, не буде, то інші подруги повідмовлялися. в принципі, я все одно мала свої плани. причому понабріхувала практично всім))
а де ж я буду? у всьому Києві. всю ніч ходитиму вулицями. якщо лишуся до ранку жива, то певно, це буде незабутньо. якщо ні, то шукайте мене десь у заметі))) хоча думаю, що мій компаньйон мене там не залишить))) або ж із замету стирчатиме 4 ноги)))
наскільки зрозуміла, в цьому році мені вже зп не отримати. але подарунків усе ж накупила і тягла їх у великому чорному кульку, наче той Дід Мороз.
так от... як я ще хочу зустріти наступні Нові роки...
1. хочу накупити подарунків, скласти їх у мішок і ходити по друзях у масці і вбранні Діда Мороза (сподіваюся, що ним буду не я) та Снігуроньки (чи іншої живності, окрім ДМ).
2. 31 числа зірватися і поїхати в інше місто - зустріти там. у готелі. або ходячи містом і розглядаючи плейсес оф інтерест (насправді, подивлюся, як сьогодні мене вистачить на ходіння містом у новорічну ніч, а тоді вже вирішу - в готелі чи на вулиці). були би гроші - то в іншу країну чкурнути б.
3. на галявині прикрасити живу ялинку. зустріти там - в наметі.
4. на даху висотки (мій будинок, до речі, добре підходить).
5. в гірському будиночку посеред лісу.
більше чомусь жодних ідей...
може ще хтось щось цікаве порадить? на майбутнє. якщо доживу))
а так, то чекайте запису найближчими днями. якщо його не буде - швидко шукайте по заметах 2 пари черевиків - 38 і 45 розміру.
З наступаючим!!! Хепі Нью Їе, хо-хо-хо!!!

настільки все запущено і нудно, що думаю - якого фіга пишу))
законно зароблених грошей не дають. так шо під ялинкою ляжу, як ведмідь (в сенсі, що смоктатиму лапу). та ще й свої гроші майже добила закордонним паспортом, який сьогодні таки оформила (ура!), і подарунком (одним-єдиним. нехай лише спробує не сподобатися, то урекаю, мля...). і подумалось чогось - а якого я не зробила цього раніше (це про паспорт)? не так складно було піти в банк, заплатити і потім зайти в той "страшнючий" кабінет)) і чого ото людина боїться... бо трусло.
поки скакала по грудках напіврозталого снігу, якого навалило мало чи не по коліно, двічі замочила ноги, а поки бігла - двічі все висохло.
ніяк не можу постригтися - та шо ж ета такоє)))
поспілкувавшись з черговим хлопцем, який до мене підбиває клинки, зрозуміла, що
"Коли чоловік надто прив*язаний до батьків, йому буде дуже важко створити власну сім*ю" © Я

стосується всього.
непослідовна.
говорю одне, думаю інше, роблю ще інше.
маю різкі перепади настрою. 
не можу стабільно працювати, бо все швидко набридає.
не можу завершити початі справи. ніколи... навіть книжки не дочитую...
лінива страшенно.
непостійна... це жахливо.
до цих пір не знаю, чого хочу в професії і в особистому житті.

- ну што я за чєлавєк такой!
- ти пратівний інфантільний нитік...
- ета бил нє вапрос і нє вам...
- какой вапрос?
("Клініка" геніальна)

знову повернулася до синт-попу. мдя. що в шостому класі я любила "Вакуум", що зараз. і відучора знову підсіла (бо контакт - це зло, я там знайшла укр. синт-гурт з хріновою музикою, зате класним переліком улюблених виконавців)... блін, ну хіба нормально, що я слухаю мелодік-дез, паган-блек, павер, брит-поп, рок-н-рол, синт-поп, джаз, нео-класику, дарквейв, інді-рок і т.п. - в одній солянці?

відео класне. воно існує окремо від пісні, але пісня якнайвдаліше підходить під ролик...

а про свій Дн так і не сказала))
маю ковзани))
маю пенюара)) мммм...
статуетку з кристалами Сваровські.
всілякі приємні дрібнички)
купу привітань) ДУЖЕ ДЯКУЮ ВСІМ!
мала гарний настрій.
ковзани обкатала - на ковзанку залізли нелегально (ооо, це було прекрасно). крім того страшенно верещала, була схожа на корову на льоду. слава богу, що хлопці тримали мене за руки. кожен - зі свого боку)) це було класно, хоча коли я прийшла додому, то мало не впала. щоправда, не від ковзанів, а від черевиків - ходити в них не набагато легше. на жаль. 

почуваюся сексотом.  моя місія в тому, щоб увійти у ворожий табір, втертися в довіру, вивідати, спровокувати і донести. таку місію маю не вперше. може це моє призначення? бо чомусь мені це надто подобається. хай воно навіть аморальне.
насправді, це буде випробуванням для мене - чи ворушитиме воно старі рани, чи може вони загоїлися і навіть не лишили рубців. побачимо.
мене оточують таємниці навіть у особистому житті. цілком усе має бути таємницею. бо це непристойно? бо це неправильно? бо все може зіпсуватися?
якщо чесно, я не знаю мотивів. я не можу залізти в думки іншої людини. на жаль.
я би і там посексотила )))))))) це був жарт.